Головна » Статті » Поради лікаря

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ПРИ ГІПЕРТОНІЇ

У останні десятиріччя основний клас захворювання, що визначає рівень смертності, — це хвороби органів кровообігу. Провідне місце у структурі захворювань системи кровообігу серед населення України належить: ішемічній хворобі серця (ІХС) та артеріальній гіпертензії (АГ).

Артеріальна гіпертензія — це підвищений артеріальний тиск вище за норму, Гіпертонічна хвороба - це хронічне захворювання, одне з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи людини, що вражає різні системи організму. 

За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я в Україні зареєстровано близько 13 млн. осіб хворих на гіпертонічну хворобу. У м.Черкаси хворих на цю хворобу 77424 осіб, але насправді таких людей набагато більше. Питома вага серцево-судинних захворювань у жителів міста серед усіх випадків захворюваності населення щороку зростає. У м. Черкаси захворюваність на гострий інфаркт міокарда у 2016 році в порівнянні з 2014 р зросла на 11,8 %, інсульти на 20,0 %.

Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність захворювання — 43,9% сільських і 85,1% міських мешканців, лікуються відповідно 12,4% та 61,2%, ефективність лікування становить 8,2% та 20,5%. Отже, ситуація щодо контролю АТ незадовільна як серед сільського населення, так і серед міського, проте у сільській місцевості вона вкрай несприятлива.

Гіпертонічна хвороба має неухильну тенденцію до зростання і пов'язано це, перш за все з тим, що гіпертонічна хвороба — це хвороба цивілізації та її негативних сторін (зокрема, інформаційного буму, збільшеного темпу життя, гіподинамії та ін.). Все це   негативно впливає на організм і його регуляторні механізми, у тому числі на регуляцію судинного тонусу. Крім цього, неврози і стреси ведуть до зайвого викиду в кров катехоламинів і тим самим сприяють розвитку атеросклерозу.   ГХ може призвести до ряду ускладнень: серцевої недостатності, ІХС, інсульту, інфаркту міокарда, ураження нирок.

 

В оздоровленні хворих на ГХ та профілактиці її ускладнень найбільш ефективним є  комплексний підхід, що включає медикаментозну терапію, лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапію, мануальну терапію, а також пасивну профілактику, саме корекцію хребта, спеціальні  вправи.

Тут ми розглянемо механізми лікувальної дії фізичних вправ.

Фізичні вправи  забезпечують активну мобілізацію пристосувальних механізмів і підвищують адаптаційні можливості організму і витривалість хворого до фізичних навантажень. Вельми важливо і те, що виконання фізичних вправ супроводиться, як правило, виникненням певних емоцій, що також позитивно впливає на перебіг основних нервових процесів в корі головного мозку. Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу (елементи масажу, пасивні вправи, ізометричні вправи з подальшим розслабленням) може бути використано і для зниження підвищеного судинного тонусу. Застосування фізичних вправ надає позитивну дію на самопочуття хворого на  ГХ: зменшуються дратівливість, головний біль, запаморочення, безсоння, підвищується працездатність.

Розумна фізична активність при гіпертонії є чудовим профілактичним заходом, здатним дати вельми відчутний позитивний ефект.   Грамотно підібрані фізичні навантаження  є надзвичайно важливою складовою комплексного лікування хвороби. Помірно-дозовані, що проводяться на систематичній основі та за погодженням з лікуючим лікарем, заняття лікувально-оздоровчою фізкультурою  надають яскраво виражений позитивний вплив. Фізична активність, що створює інтенсивне навантаження на  різні   групи м'язів, здатна викликати кардинальні   зміни у функціонуванні всіх без винятку органів. Організовані належним чином, що проводяться на тривалому часовому проміжку, фізичні заняття, благотворно позначаються на функціонуванні кровоносної системи.

Людина, яка приділяє належну увагу розумній фізичній активності, надає значну підтримку серцю. Варто зауважити, що при цьому  навіть стан спокою  відрізняється економічністю серцевої діяльності. Серцевий ритм сповільнюється, а сила скорочення збільшується. Відбувається більший викид крові за одне скорочення. Для прикладу, якщо у людини, яка ігнорує, байдужа до занять спортом, яка не має серйозних проблем  зі здоров'ям, серцевий м'яз робить за хвилину приблизно сімдесят скорочень, то у тренованої людини  даний показник розташовується в діапазоні   50-60.

Кількість дрібних судин, іменованих капілярами, в організмі людини близько  мільярда. Коли м'язи розслаблені, то активну діяльність здійснює приблизно 1/10   частина від їхньої загальної кількості. При фізичній активності, спостерігається інтенсивне м'язове скорочення, до роботи "підключаються" резервні дрібні судини, що не функціонували в спокійному стані. З цієї причини, кількість крові, що надходить до тканин збільщується, а це означає, що кисень та необхідні поживні речовини надходять в необхідному обсязі. Крім того, продукти розпаду  виводяться з організму   швидше.

 Помірні фізичні тренування, що проводять  за узгодженням з лікарем, сприяють підвищенню еластичності кровоносних судин. При цьому, в більшості випадків, при грамотному, кваліфікованому підході до занять лікувальною фізкультурою, показники тиску перебувають в допустимих межах. Багато людей похилого віку, надовго подружившись з фізкультурою, міцно утримують свій тиск на відмітках, які, найчастіше, притаманні організму молодої людини. У гіпертоніків  часто констатують  стабілізацію тиску. Фізичні навантаження, незмінно   збільшують інтенсивність процесів обміну речовин в організмі, причому це стосується всіх його видів. Спостерігається прискорене руйнування надлишкового адреналіну, який є сильним провокуючим фактором  для виникнення високого тиску.

Рухова активність - відмінний подразник для функціонування кровотворних органів. Кількість гемоглобіну, еритроцитів зростає до нормальних значень.   

М'язова активність є серйозною перешкодою на шляху можливого розвитку атеросклеротичних процесів. Рівень холестерину  у осіб, які систематично займаються фізичними вправами, зрозуміло, в розумних межах, зменшується, навіть, якщо до цього  він істотно перевищував нормальні показники. Дозована фізична активність, яка здійснюється на регулярній основі - відмінний позитивний фактор, стабілізуючий працездатність в системі кровообігу. Імовірність виникнення різних видів судинних захворювань кардинальним чином зменшується.

Перед початком занять необхідно чітко засвоїти фундаментальне правило, що будь-які комплекси лікувально-оздоровчих вправ повинні підбиратися суто індивідуально. Необхідно враховувати безліч супутніх чинників, серед яких  особливо виділяються: рівень тренованості хворого, його фізичний стан, стадія гіпертонічної хвороби, стан мозкового кровообігу. Але і це далеко не все, оскільки при підборі виду фізичного навантаження, ступеня інтенсивності, тривалості  обов'язковою умовою є врахування індивідуальних переваг хворого, його інтереси, бажання. Заняття лікувальною фізкультурою повинні бути приємними для організму, ніякого "через силу" - тільки так  ефективність від виконуваних вправ буде максимальною.

Найбільш оптимальним варіантом  для людини, що страждає від високого тиску, можна вважати звичайними піші прогулянки, легкі (по контрольованому навантаженню) пробіжки. Для підтримки здоров'я на належному рівні, збереження оптимальної працездатності, фізіологи настійно рекомендують протягом дня долати відстань не менше семи кілометрів, причому ця цифра вважається мінімальною відправною точкою. Людина, яка систематично дотримується сидячого способу життя, а при невеликому фізичному навантаженні відчуває проблеми з диханням, серцебиття (частий пульс) - може розглядати піші прогулянки, як прекрасну можливість зайнятися "видом спорту", що  не потребує відвідування спортивних установ, фінансових затрат. Легкі пробіжки підтюпцем, допустимо почати здійснювати тільки повністю завершивши тренувальний етап з ходьбою.   Варто  розуміти, що Ви без будь-яких ускладнень  будете в змозі систематично здійснювати піші прогулянки протяжністю дванадцять тисяч кроків. Для контролювання кількості кроків, Вам потрібно придбати в аптеці крокомір - просто незамінна річ для гіпертоніка. Варто особливо відзначити, що мінімум половина, з добового кілометражу повинна проходити  при безперервній ходьбі, при чому в темпі мінімум 100 кроків за хвилину. Якщо фізичні навантаження подібної інтенсивності  не викликають у Вас серйозних проблем зі здоров'ям, то Ваш організм готовий для пробіжок підтюпцем.  

Підтримка частоти серцевих скорочень на допустимому рівні - найважливіший показник самоконтролю. Слід уважно стежити, щоб підсумкова величина не перевищувала аналогічний показник, що обчислюється за формулою (200 мінус ваш вік у роках). Нагадую вам, що найбільш зручними місцями для підрахунку показників пульсу є променева і сонна артерії.

Надзвичайно важливо, у міру проходження дистанції, ступінь навантаження збільшувати плавно, причому особливо ця умова стосується людей похилого віку, навіть практично здорових. Спочатку, протягом кількох тижнів слід освоїтися зі звичайним темпом, далі поступово збільшуючи його, за тиждень на 300 метрів від вихідної відстані. Тільки після цього, припустимо буде невелике збільшення темпу. При цьому, часовий інтервал проходження дистанції, рекомендується скорочувати не більше, ніж на одну хвилину протягом тижня.

Зрозуміло, слід систематично контролювати стан здоров'я. Перш ніж почати бігові заняття, людям, які раніше перенесли інфаркт міокарда, знають, що таке аритмія, порок серця, слід в обов'язковому порядку проконсультуватися з кардіологом. Прийнято вважати, що часовий інтервал  рівний двадцяти хвилинам безперервного бігу, при відсутності потреби переходу на ходьбу, цілком достатній  для оздоровчого ефекту. Маршрут можна вибрати будь-де, головне, щоб подалі від міської суєти, інтенсивного руху транспорту.

Біг підтюпцем, особливо в зимовий час, - чудовий метод загартовування організму, в значній мірі зміцнює серце, судини. Варто відзначити, що, на превеликий жаль, біг, нехай навіть в самій легкій формі, протипоказаний при наявності певних захворювань. Однак не варто сильно сумувати, оскільки, навіть якщо пробіжки Вам лікарем настійно не рекомендовані, то завжди можна знайти альтернативну заміну, наприклад, комплекс гімнастичних вправ. Звичайно, вони неодмінно повинні бути узгоджені з лікарем, враховувати певні критерії: вік, стать.

Дистанція ходьби збільшується поступово в межах від 4 до 8 км, темп складає 4 км/годину. Дозований біг на відстань 1—2 км із швидкістю 5 км/г. Тривалість повітряних процедур — 2 год., купання і плавання — 1 год.. Влітку рекомендують  прогулянки на велосипеді, взимку — на лижах.                                       

Наявність гіпертонічної  хвороби, накладає певний відбиток на характер виконуваних вправ. Виключені вправи з різкими, швидкими рухами, нахилами тіла, щоб уникнути проблем з мозковим кровообігом. Крім цього, під заборону підпадають дихальні вправи, пов'язані із затримкою повітря, напругою, щоб мінімізувати ризики підвищення тиску. При виконанні вправ, ніколи не варто забувати про самоконтроль, уникати задишки, перевтоми, проблем з ритмом серця. Потрібно негайно припинити заняття при найменших проявах несприятливої ​​симптоматики: почервоніння шкірного покриву, надмірно частого дихання, проблем  з його ритмічністю, розбалансованість в ході, рухах, легкі "похитування".

Особливо ефективні фізичні вправи, що проходять  на відкритому повітрі. Вплив кліматичних чинників, живописний пейзаж місцевості, органічно зливаючись з безпосередньою дією гімнастичних вправ, дозволяє досягти позитивного результату. У хворих на ГХ в процесі занять збільшується сила і рухливість нервових процесів, поліпшується загальний тонус організму, зменшується збудливість, усуваються невротичні прояви.

  Гімнастика при гіпертонії

1. Повільно піднімаємося на носочки на вдиху, а руки при цьому опущені вниз. Злегка потрясти кистями, після чого, зробити тривалий спокійний видих. Чотири повторення

 2. Проводити обертальні рухи тазом, по черзі в різні боки. 5 повторень в кожен бік.

3. Спокійна ходьба на місці, з одночасним обертальними рухами кистей, передпліч, а також плечовий суглобів. 5 повторень

4. Легка пробіжка, в помірно-спокійному темпі. Початкова тривалість 20 секунд, а в подальшому час можна поступово збільшувати аж до двох хвилин. По закінченню слід знову повернутися до ходьби  з метою нормалізації дихання.

5. На видиху зробити по черзі нахили до ніг, а випрямляючи зробити вдих. Кількість виконуваних рухів не менше п'ятнадцяти.

6. Провести віджимання, з опорою рук об  край стільця або лавки, 5-10 разів.

7. Виконувати махові руху ноги спочатку вперед, а потім в сторони,   мінімум по  п'ять повторень.

8. Здійснювати обертальні рухи головою в різні боки, при цьому можна здійснювати ходьбу протягом 20 секунд або залишатися на місці. Дихання довільне.

9. Ходьба звичайна, темп спокійний. Перші чотири кроки на носках, а наступні в звичайному положенні, при цьому руки розслаблені, на кожен крок здійснювати струшування кистей. Дихання не затримувати, кількість кроків дорівнює шістнадцяти.

10. Виконувати під час ходьби обертальні рухи рук в різні боки, які зігнуті в ліктьовому суглобі і притиснуті кисті до плечей. Рухи виконують    неквапно, по сім разів на обидві сторони.

11. Без затримки дихання, здійснювати обертальні рухи тазом в різні боки, до п'яти повторень в кожен.

12. Зайняти вихідне положення, розставивши ноги нарізно. Двічі  пружно нахилити тулуб вперед, при цьому одночасно видихаючи. Коли випрямляєтеся, то необхідно провести вдих.   10 нахилів.

13. По черзі здійснювати махові рухи ногами вперед, руки розведені в сторони.  Дихання не   затримувати. На кожну ногу має припадати по вісім махів.

По закінченню вправ, необхідно прийняти водні процедури.

 

Плавання при гіпертонії

До завдань ЛФК при лікуванні гіпертонічної хвороби мають включатися і водні процедури. Вода  щільніша, ніж повітря і при зануренні у воду за рахунок гідростатичного тиску на все тіло відбувається рівномірний перерозподіл крові по всьому організму. Поліпшується приплив крові до серця без зайвого навантаження на серцевий м'яз. Завдяки цьому при зануренні у воду відбувається зниження пульсу   у будь-якої людини приблизно на 6-8 ударів. Відповідно і пульс при фізичному навантаженні у воді не досягає тих величин, які досягаються при тренуванні на «суші». А значить, серце працює в щадному режимі, при цьому м'язи виконують фізичну роботу.
Плавання при гіпертонії також можна вважати загартовуючою процедурою, що позитивно позначається на всьому організмі. Важлива відмінність водних процедур є ще і в   тому, що, наприклад,  для пацієнтів  з надмірною масою тіла біг  і фізичні вправи не підходять. У той час як плавання буде цілком доречним.

Басейн можна відвідувати в будь-який час року, а влітку плавати у відкритих водоймах. Подібні тренування мають масу переваг:

• мінімальна ймовірність травматизму;

•за рахунок водного середовища виключений перегрів тіла, що дозволяє підвищити навантаження;

•залучаються майже всі м'язи;

• посилено працюють легені;

• підвищується витривалість;

• навантаження на м'язи створюються в більш щадному режимі;

• нормалізується функція суглобів, підвищується їх рухливість.


  Оскільки будь-яке тренування підвищує кров'яний тиск, особливу увагу при дозуванні навантаження слід приділяти людям з гіпертонічною хворобою (підвищення тиску понад 140/90). Плавання в цих випадках ідеальний вид тренування, тому що за рахунок горизонтального положення тіла і покращеного венозного відтоку, тиск крові не досягає значних величин  і, завдяки рівномірному перерозподілу крові по всьому організму, нормалізується після тренування і зберігається протягом  кількох годин. Тому систематичні тренування призводять до стабілізації нормального тиску крові.

 Починати відвідувати басейн слід після консультації з лікарем. Він підкаже, які фізичні вправи можна виконувати у воді і якими за тривалістю заняття повинні бути. Як правило, пацієнти з патологією відвідують спеціальні групові заняття, де навантаження і вид вправ визначають  виходячи з захворювання. Крім того, плавання під наглядом фахівця знижує ймовірність ускладнень, викликаних надмірним навантаженням.

На жаль,  не   всі тренування у воді однаково корисні для гіпертоніків. Слід з великою обережністю ставитися до такого виду фізичного навантаження, як аквааеробіка. 

Протипокази до фізичних навантажень:

Незважаючи на те, що лікувальна фізкультура при гіпертонії надає позитивний ефект, важливо підкреслити, що навіть у цих заходів є свої обмеження. Фізичні вправи можна виконувати у тому випадку, якщо на момент початку тренування ви відчуваєте себе добре. При підвищених цифрах тонометра починати тренування не можна.

Протипоказами до тренування є:

  • підвищення тиску понад 220-120 мм рт. ст.;
  • зниження тиску;
  • проблеми з психікою, коли неможливо встановити контакт з хворим;
  • прогресуюча гіпертонія, коли особливий ефект від лікування не спостерігається;
  • поява задишки під час вправ;
  • почастішання пульсу більше 100 ударів;
  • часті гіпертонічні кризи;
  • низький рівень еритроцитів;
  • підвищений рівень лейкоцитів;
  • перевищення показників ШОЕ;
  • порушення серцевого ритму;
  • відчуття серцебиття;
  • труднощі з диханням;
  • запаморочення і хиткість ходи;
  • наявність ознак ішемії;
  • головний біль;
  • нудота;
  • болі в ногах.

 
 Під час виконання вправ необхідно стежити за власним самопочуттям. Важливо регулярно підраховувати пульс і мати поруч з собою дзеркало. Виражене почервоніння обличчя або його збліднення є показанням до припинення виконання тренування.


Кілька разів за все тренування рекомендується підраховувати пульс. Максимальне почастішання є 25 ударів. Тиск також може підвищитися. При цьому нормальним є перевищення норм на 10-18 мм рт. ст. Зверніть увагу, що верхній тиск може впасти, тоді як діастолічний, навпаки, підвищується. Така реакція є патологічною і вимагає корекції навантаження. Продовжувати виконувати тренування при такій реакції організму не можна.
При грамотному підході до гімнастики і інших методів оздоровлення вдається домогтися гарного результату. За допомогою регулярних занять ви зможете підтримати організм і не дозволити захворюванню прогресувати, а значить, знизити ймовірність розвитку ускладнень.

 

Щоб тиск не піднімався:

· уникайте психоемоційних та фізичних перевантажень у професійній роботі та побуті;

· відрегулюйте свій режим праці і відпочинку, щоб не допускати перевтоми і виснаження;

· відмовтеся від шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем);

· не допускайте надмірної маси тіла;

· необхідні динамічні навантаження невисокої інтенсивності до 3-5 разів на тиждень протягом 30-45 хвилин.  

 

ВИСНОВОК:

На основі викладеного вище можна зробити наступні висновки:

Ранній початок оздоровчих заходів,  адекватних стану хворого, важливий з погляду профілактики можливих дегенеративних змін та побічних ефектів хвороби, багато в чому забезпечує більш сприятливий перебіг і результат захворювання, служить одним з моментів профілактики інвалідності.

Основне  значення в оздоровленні хворих з ГХ   має рухова активність, яку   необхідно розглядати як найбільш важливий зміцнюючий і лікувальний засіб для відновлення будь-якої згасаючої функції ослабленого органу. Рухова  активність створює безпосередню лікувальну дію, стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і удосконалюючи розвиток компенсації, покращуючи обмін речовин і відновлювальні процеси, відновлюючи порушені функції; перебудовується функціональний стан вегетативних центрів, які покращують живлення внутрішніх органів і опорно – рухового апарату.

БУДЬТЕ  ЗДОРОВІ  І  ЩАСЛИВІ!

 

Заступник директора КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР Задериголова Д.А. та фельдшер із санітарної освіти Семиліт Л.М.

Категорія: Поради лікаря | Додав: 123 (22.05.2018)
Переглядів: 20
Всього коментарів: 0